1-а СамуїловаРозділ 3 |
1 |
2 І сталося того дня, коли Ілі́й лежав на своєму місці, а очі його стали затемня́тися, він не міг бачити, |
3 і поки Божий світильник ще не погас, а Самуїл лежав у Господньому храмі, там, де Божий ковче́г, |
4 то покли́кав Господь до Самуїла: „Самуїле, Самуїле!“ А він відказав: „Ось я!“ |
5 І побіг він до Ілі́я та й сказав: „Ось я, бо ти кликав мене“. А той відказав: „Я не кликав. Вернися, лягай“. І він пішов і ліг. |
6 А Господь далі покликав: „Самуїле, Самуїле!“ І встав Самуїл, і пішов до Ілія та й сказав: „Ось я, бо ти кликав мене“. А той відказав: „Не кликав я, си́ну мій. Вернися, лягай“. |
7 А Самуїл ще не пізнав голосу Господа, і ще не відкрилося йому Господнє слово. |
8 А Господь далі покли́кав Самуїла третій раз. І він устав, і пішов до Ілі́я та й сказав: „Ось я, бо ти кликав мене“. І зрозумів Ілій, що то Господь кличе о́трока. |
9 І сказав Ілій до Самуїла: „Іди, лягай. І якщо знову покличе тебе, то скажеш: „Говори, Господи, бо раб Твій слухає Тебе!“ І пішов Самуїл, та й ліг на своє місце. |
10 І ввійшов Господь, і став, і покли́кав, як перед тим: „Самуїле, Самуїле!“ А Самуїл відказав: „Говори, Господи, бо раб Твій слухає!“ |
11 І сказав Господь до Самуїла: „Ось Я зроблю́ таку річ серед Ізраїля, що в кожного, хто почує про неї, задзвени́ть в обох ву́хах його. |
12 Того дня Я виконаю над Ілі́єм все, що Я говорив про дім його, від поча́тку й до кінця. |
13 І розповім йому, що Я суджу́ дім його навіки за гріх, про який він знав, що сини його богозневажають, та не спиняв їх. |
14 Тому́ присягнув Я домом Ілі́я, що не очиститься гріх Ілі́євого дому жертвою та жертвою хлібною навіки“. |
15 I лежав Самуїл аж до ра́нку, і відчинив двері Господнього дому. А Самуїл боявся розповісти Ілі́єві про те видіння. |
16 І покликав Ілі́й Самуїла, та й сказав: „Самуїле, сину мій!“ А той сказав: „Ось я!“ |
17 І сказав він: „Що́ то за річ, про яку Він говорив до тебе? Не крий правди передо мною. Нехай Господь зробить тобі так, і нехай додасть, якщо ти скажеш неправду передо мною про щось зо всього того, що говорив Він до тебе!“ |
18 І розповів йому Самуїл усе те, і не сказав неправди перед ним. А той сказав: „Він — Господь, нехай зробить те, що́ добре в оча́х Його!“ |
19 І вироста́в Самуїл, а Господь був із ним, і не опустивані жодного зо всіх Його слів. |
20 І ввесь Ізра́їль, від Дана аж до Беер-Шеви, пізнав, що Самуїл вірний, як пророк Господній. |
21 А Господь далі показувався в Шіло́, бо Господь явився був у Шіло́ Самуїлові в слові Господньому. |
1-я книга ЦарствГлава 3 |
1 |
2 |
3 а Самуил лёг в храме Господнем, где находился ковчег Соглашения Божьего, так как светильник Божий ещё не погас. |
4 Господь позвал Самуила, и тот ответил: |
5 Самуил подумал, что это Илий зовёт его. Он побежал к нему и сказал: |
6 Господь снова воззвал к Самуилу. И Самуил снова пошёл к Илию. Но Илий сказал: |
7 |
8 И в третий раз Господь обратился к Самуилу. И снова Самуил пошёл к Илию. Тогда Илий понял, что это Господь зовёт мальчика. |
9 Илий сказал ему: |
10 |
11 Господь сказал Самуилу: |
12 Я сделаю с Илием и его семьёй всё то, что обещал, от начала и до конца. |
13 Я говорил Илию, что накажу его семью навечно за то, что Илий знал, как его сыновья грешат против Бога, и не останавливал их. |
14 И поэтому Я клянусь, что ни жертвоприношения, ни хлебные приношения никогда не загладят грехов семьи Илия». |
15 |
16 Но Илий позвал Самуила: |
17 Илий спросил: |
18 |
19 Самуил вырос, и Господь был с ним. Господь исполнил всё, о чём пророчествовал Самуил. |
20 Тогда весь Израиль, от Дана до Вирсавии, узнал, что Самуил стал пророком Господа. |
21 Господь являлся Самуилу в Силоме через слово Своё. |
1-а СамуїловаРозділ 3 |
1-я книга ЦарствГлава 3 |
1 |
1 |
2 І сталося того дня, коли Ілі́й лежав на своєму місці, а очі його стали затемня́тися, він не міг бачити, |
2 |
3 і поки Божий світильник ще не погас, а Самуїл лежав у Господньому храмі, там, де Божий ковче́г, |
3 а Самуил лёг в храме Господнем, где находился ковчег Соглашения Божьего, так как светильник Божий ещё не погас. |
4 то покли́кав Господь до Самуїла: „Самуїле, Самуїле!“ А він відказав: „Ось я!“ |
4 Господь позвал Самуила, и тот ответил: |
5 І побіг він до Ілі́я та й сказав: „Ось я, бо ти кликав мене“. А той відказав: „Я не кликав. Вернися, лягай“. І він пішов і ліг. |
5 Самуил подумал, что это Илий зовёт его. Он побежал к нему и сказал: |
6 А Господь далі покликав: „Самуїле, Самуїле!“ І встав Самуїл, і пішов до Ілія та й сказав: „Ось я, бо ти кликав мене“. А той відказав: „Не кликав я, си́ну мій. Вернися, лягай“. |
6 Господь снова воззвал к Самуилу. И Самуил снова пошёл к Илию. Но Илий сказал: |
7 А Самуїл ще не пізнав голосу Господа, і ще не відкрилося йому Господнє слово. |
7 |
8 А Господь далі покли́кав Самуїла третій раз. І він устав, і пішов до Ілі́я та й сказав: „Ось я, бо ти кликав мене“. І зрозумів Ілій, що то Господь кличе о́трока. |
8 И в третий раз Господь обратился к Самуилу. И снова Самуил пошёл к Илию. Тогда Илий понял, что это Господь зовёт мальчика. |
9 І сказав Ілій до Самуїла: „Іди, лягай. І якщо знову покличе тебе, то скажеш: „Говори, Господи, бо раб Твій слухає Тебе!“ І пішов Самуїл, та й ліг на своє місце. |
9 Илий сказал ему: |
10 І ввійшов Господь, і став, і покли́кав, як перед тим: „Самуїле, Самуїле!“ А Самуїл відказав: „Говори, Господи, бо раб Твій слухає!“ |
10 |
11 І сказав Господь до Самуїла: „Ось Я зроблю́ таку річ серед Ізраїля, що в кожного, хто почує про неї, задзвени́ть в обох ву́хах його. |
11 Господь сказал Самуилу: |
12 Того дня Я виконаю над Ілі́єм все, що Я говорив про дім його, від поча́тку й до кінця. |
12 Я сделаю с Илием и его семьёй всё то, что обещал, от начала и до конца. |
13 І розповім йому, що Я суджу́ дім його навіки за гріх, про який він знав, що сини його богозневажають, та не спиняв їх. |
13 Я говорил Илию, что накажу его семью навечно за то, что Илий знал, как его сыновья грешат против Бога, и не останавливал их. |
14 Тому́ присягнув Я домом Ілі́я, що не очиститься гріх Ілі́євого дому жертвою та жертвою хлібною навіки“. |
14 И поэтому Я клянусь, что ни жертвоприношения, ни хлебные приношения никогда не загладят грехов семьи Илия». |
15 I лежав Самуїл аж до ра́нку, і відчинив двері Господнього дому. А Самуїл боявся розповісти Ілі́єві про те видіння. |
15 |
16 І покликав Ілі́й Самуїла, та й сказав: „Самуїле, сину мій!“ А той сказав: „Ось я!“ |
16 Но Илий позвал Самуила: |
17 І сказав він: „Що́ то за річ, про яку Він говорив до тебе? Не крий правди передо мною. Нехай Господь зробить тобі так, і нехай додасть, якщо ти скажеш неправду передо мною про щось зо всього того, що говорив Він до тебе!“ |
17 Илий спросил: |
18 І розповів йому Самуїл усе те, і не сказав неправди перед ним. А той сказав: „Він — Господь, нехай зробить те, що́ добре в оча́х Його!“ |
18 |
19 І вироста́в Самуїл, а Господь був із ним, і не опустивані жодного зо всіх Його слів. |
19 Самуил вырос, и Господь был с ним. Господь исполнил всё, о чём пророчествовал Самуил. |
20 І ввесь Ізра́їль, від Дана аж до Беер-Шеви, пізнав, що Самуїл вірний, як пророк Господній. |
20 Тогда весь Израиль, от Дана до Вирсавии, узнал, что Самуил стал пророком Господа. |
21 А Господь далі показувався в Шіло́, бо Господь явився був у Шіло́ Самуїлові в слові Господньому. |
21 Господь являлся Самуилу в Силоме через слово Своё. |